|
|
Опис в розробці. Далі буде ...
На високому пагорбі, на березі річки Хомори, вже майже 400 років височить парафіяльний костел св. Анни, засновником і фундатором якого був Януш Острозький (1554-1620) - воєвода волинський (1585-1593), каштелян краківський (1593-1620), князь Острозький (1608-1620).
Будівництво костелу під керівництвом італійських архітекторів розпочалося у 1583 році.
Коротка історична довідка про місто:
Безперечно, міста, як і люди, мають свою біографію, притаманну їм долю й історію. І подібно людським, долі міст сповнені бурхливих подій, трагічних і яскравих водночас. Полонне – місто з багатим історичним минулим, яке своїми коріннями сягає сивої давнини. Про Хомору та “град Полонний в лузе Хоморном” згадується в літописних документах часів князювання Володимира Святославовича у Києві.
Місто називалося по-різному: “Полонноє”, “Полони”, “Польний”, “Полний”, а в давніх актах – “Полонная”, “Полонне”, “Полонне Великое”, “Полонне Новоє”, про походження назви існує кілька думок. Одні вчені вважають, що вона пішла від назви Полянської землі, інші – від слова “полонити”, брати в полон. Побутує і така версія: назву містові дало поняття “полонь” – луг, сіножать, безлісе місце. У 996 році князь Володимир Святославович приписав Полонне до київської Десятинної церкви. Сюди часто приїзджали великі князі Київської держави Володимир Святославович, Ярослав Мудрий, тут жив удільний князь Володимир Мстиславович, стояв із своєю раттю біля Полонного князь Данило Галицький. На місто нападали кочівники. Не злічити всіх спустошливих руйнувань, яких довелося зазнати місту більш як за 10 віків свого існування. Щоб захиститися від ворогів, населення будувало укріплення.
У ХІІ столітті на природній височині було зведено замок – фортецю із земляними валами, дерев’яним частоколом. Завдяки отриманого містом у другій половині XVI ст. Магдебурського права, набувають широкого розвитку ремесла, створюються ремісничі цехи, майстерні. Саме завдяки самоврядуванню, яке давало Магдебурське право, місто розвивалося як незалежна частка в державі. Наперекір руйнівним війнам, в місті залишились історичні пам’ятки сивої давнини: територія оборонної фортеці ХІІ ст., земляні вали, залишки замку на історичній Татарській вулиці (нині вул. П.Маркіша). В історії українського містобудування Полонне займає особливе місце, як унікальний приклад фортечного будівництва першої половини XVII ст., коли давньоруський замок, заново укріплений князем Острозьким, перебудуав італійський архітектор Мацей Трапола. Фортеця будувалась на п'ятикутній формі бастіонних укріплень за голландською системою.
Земляні вали Полонного становили 22 м. ширини при висоті 6 м. над рівнем поверхні міста, а зовні над сухим ровом 12 м. Ці вали, зміцнені кам'яними стінами, трьома баштами, розвідними мостами, складною системою підземель могли витримати трирічну облогу. Через історію м. Полонного пройшли постаті князів Острозького, Любомирського, ватажків національно – визвольного руху Максима Кривоноса, гетьманів Івана Мазепи, Богдана Хмельницького, Івана Виговського та багатьох інших. Живими свідками історичного минулого, які могли б розкрити невідомі досі сторінки історії міста, є підземні ходи, що проходять крізь його територію і привертають увагу археологів, науковців з багатьох міст України. Суворі випробування випали на долю полончан в роки воєнного лихоліття. З горнила війни не повернулися 4002 наших земляків. В братських могилах поховано 8679 закатованих гітлерівцями мирних громадян. Жорстоким випробуванням для полончан були події, пов’язані з революційними потрясіннями, війнами, голодоморами, репресіями. Вікопомні події, славні імена постають у монументах, пам’ятниках, обелісках, вдячній пам’яті нащадків.
Довідка з сайту Хмельницької обласної ради
Просмотреть Мандрівка Україною на карте большего размера
|
 |
|
|
|
Замовити фото ...
|
|
|
|
