|
|
 |
Власник палацу на території сучасного смт. Немішаєве був таємний радник граф Карл Сакен, що служив у Ліфляндії (Курляндії). Потім маєток перейшов до володінь камергеру Івану Христофоровичу фон дер Остен Сакену, а вже після його смерті, перейшов до його сина генерал-майору графу Карлу Івановичу фон дер Остен Сакену. Також окрім цього маєтку належали землі з селами Мироцьке, Микуличі, Бабинці, Пилиповичі, Пороскотень.
Коли генерал-майор граф Карл Іванович фон дер Остен Сакен виїхав за кордон. Землі викупив пан Оштахов Після його смерті керувала маєтком його дружина. Через деякий час вона продала землі німцю Варгену, а він вже міністру двору, нащадку намісника царя на Кавказі, графу Воронцову-Дашкову.
Граф Воронцов-Дашков дарує якусь частину землі помічнику Антону Йосиповичу Красовському. Згодом на землях Красовського, в зв'язку з будівництвом залізної дороги Київ-Ковель (у газеті "Киевлянин" у лютому 1900-го були названі перші майбутні роз'їзди (Біличі, Мироцьке) і станція (Ірпінь)), у 1902 р. виникає селище Немішаєве назване на честь чудової людини - Клавдія Семеновича Немішаєва, що прийшов на залізницю після Олександра Парфенійовича Бородіна, і керував нею з 1896 по 1905 роки.
У 1904 р. Воронцова-Дашкова виришує продати землі та маєток. Новий власник, Кулик Андрій Мойсейович, був простим селянином, але дуже заможним(як йому це вдалося, є чи мало легенд, але це тема іншої розмови).
В радянські часи палац був віднесений до території смт. Немішаєве. Тут розташувався клуб Немішаївського біохімзаводу, що досить згадують мешканці Немішаєва. Перед будівлею було встановлено пам'ятник Ленину (доволі символічно для радянського часу). Але однієї ночі заводський клуб охопила пожежа, у якій згоріли не тільки старовинні меблі, але і сам палац був дуже пошкоджений. С часом місцеві мешканці розтягли цеглу для будівлі сараїв. З кожним роком маєток все більше руйнується і нажаль немає надії на відродження.
Інші фото
|
 |
|
|
|
Замовити фото ...
|
|
|
|
