Прип'ять — покинуте місто обласного значення, на березі ріки Прип'ять. Заснований 4 лютого 1970 року. Покинутий населенням 27 квітня 1986 із-за Чорнобильської аварії. Приводом заснування міста стало будівництво і подальша експлуатація однієї з найбільших в Європі Чорнобильської атомної електростанції, градоутворювального підприємства, яке і дало Прип'яті почесне звання міста атомників. З моменту початку будівництва Прип'ять автоматично стала крупним транспортним вузлом. Разом із заснуванням міста був продовжений до того короткий судноплавний фарватер річки Прип'ять - з 1976 року його протяжність досягла 591 кілометра від гирла. Крім того, важливою транспортною артерією став і могутній залізничний вузол - станція Янов, а також зручна мережа автомобільних доріг. 1982 рік став піковим для автовокзалу Прип'яті. 21 травня того року автовокзал прийняв і відправив 52 автобусних рейса по 14 напрямам. Окрім рядових пасажирів, до Прип'ять, як в зразкове радянське місто, приїжджали численні екскурсанти і різні оцінні комісії. Прип'ять - місто з яскраво вираженим центром. За традицією, в центрі міста розташовувалися адміністративні будівлі (міська рада), об'єкти дозвілля, культури і відпочинку (кінотеатр "Прометей", ГПКиО, палац культури "Енергетик"), універсальні продовольчі і промтоварні магазини, готельний комплекс. І хоча на просторах колишнього Радянського Союзу існує ще 19 палаців культури і 11 кінотеатрів, зведених за тим же проектом, що ДК "Енергетик" і к/т "Прометей", Прип'ять є еталоном будівельної унікальності і радянських архітектурних вишукувань. До кінця 1988 року в місті повинні були бути повністю здані в експлуатацію два крупні торгові центри (один з них "Припятськіє зірки"), палац піонерів і новий двозальний кінотеатр, палац мистецтв "Ювілейний" і готель "Жовтень", два спортивні комплекси - "Чернігів" і "Припятчанін". Також, на перетині проспекту Будівельників і вулиці Лесі Українки повинен був з'явитися ретранслятор телевізійних сигналів заввишки 52 метри. Чисельність населення була майже 50 тисяч чоловік. Люди які жили в новому сучасному на той час місті, отримували велику зарплату і мали хороше житло. Працювати на атомній станції було престижно. Щорічно до 600 чоловік приїжджали до Прип'яті зі всіх куточків Радянського союзу на постійне місце проживання. 27 квітня 1986 року почалася евакуація міста. Оголошення про тимчасову евакуацію з Прип'яті "Внимание, внимание! Уважаемые товарищи! Городской совет народных депутатов сообщает, что в связи с аварией на Чернобыльской атомной электростанции в городе Припяти складывается неблагоприятная радиационная обстановка. Партийными и советскими органами, воинскими частями принимаются необходимые меры. Однако, с целью обеспечения полной безопасности людей, и, в первую очередь, детей, возникает необходимость провести временную эвакуацию жителей города в населенные пункты киевской области. Для этого к каждому жилому дому сегодня, двадцать седьмого апреля, начиная с четырнадцати ноль ноль часов, будут поданы автобусы в сопровождении работников милиции и представителей горисполкома. Рекомендуется с собой взять документы, крайне необходимые вещи, а также, на первый случай, продукты питания. Руководителями предприятий и учереждений определен круг работников, которые остаются на месте для обеспечения нормального функционирования предприятий города. Все жилые дома на период эвакуации будут охраняться работниками милиции. Товарищи, временно оставляя свое жилье, не забудьте, пожалуйста, закрыть окна, выключить электрические и газовые приборы, перекрыть водопроводные краны. Просим соблюдать спокойствие, организованность и порядок при проведении временной эвакуации." Чорнобильська аварія. Приблизно у 1:23:50 26 квітня 1986 року на 4-му енергоблоці Чорнобильської АЕС відбувся вибух, який повністю зруйнував реактор. Будівля енергоблоку частково обрушилася, в різних приміщеннях і на даху почалася пожежа. Згодом залишки активної зони розплавилися. Суміш з розплавленого металу, піску, бетону і частинок палива розтеклася по під реакторних приміщеннях. В результаті аварії відбувся викид радіоактивних речовин, зокрема ізотопів урану, плутонію, йоду-131 (період напіврозпаду 8 днів), цезію-134 (період напіврозпаду 2 року), цезію-137 (період напіврозпаду 30 років), стронцію-90 (період напіврозпаду 28 років). Населення не було проінформовано про аварію. У перший години це було, ймовірно, пов'язано з нерозумінням масштабу небезпеки. Проте дуже скоро стало зрозуміло, що буде потрібно евакуацію м. Прип'ять, яка і була проведена 27 квітня. У перші дні після аварії було евакуйоване населення 10-кілометрової зони. В наступні дні було евакуйоване населення інших населених пунктів 30-кілометрової зони. Не дивлячись на це, ні 26, ні 27 квітня жителів не попередили про існуючу небезпеку і не далечінь ніяких рекомендацій про те, як слід поводитися, щоб зменшити вплив радіоактивного забруднення. У 30-кілометрову зону навколо ЧАЕС стали прибувати фахівці, що відряджаються для проведення робіт на аварійному блоці і навколо нього, а також військові частини, як регулярні, так і складені з терміново покликаних резервістів. Їх всіх пізніше стали називати "ліквідаторами". Ліквідатори працювали в небезпечній зоні позмінно: ті, хто набрав максимально допустиму дозу радіації, виїжджали, а на їх місце приїжджали інші. Основна частина робіт була виконана в 1986-1987 роках, в них взяли участь приблизно 240 000 чоловік. Загальна кількість ліквідаторів (включаючи подальші роки) склала близько 600 000. Після аварії на 4-му енергоблоці робота електростанції були припинена із-за небезпечної радіаційної обстановки. Проте вже в жовтні 1986 року, після обширних робіт по дезактивації території і споруди "саркофага", 1-й і 2-й енергоблоки були знов введені в лад; у грудні 1987 року відновлена робота 3-го. У 1991 році на 2-му енергоблоці спалахнула пожежа, і в жовтні цього ж року реактор був повністю виведений з експлуатації. У грудні 1995 року був підписаний меморандум про взаєморозуміння між Урядом України і урядами країн "великої сімки" і Комісією Європейського Союзу, згідно якому почалася розробка програми повного закриття станції до 2000 року. 15 грудня 2000 року був назавжди зупинений реактор останнього, 3-го енергоблоку. Інші фото (далеко не всі) Ваші відгуки Повернутися на головну Київської обл.

Замовити фото ... Хронологія подій та причини аварії ...

© 2007, Vladya (Філь Владіслав) e-mail: info@travelua.com.ua У разі використання матеріалів цього сайту посилання на сайт обов'язкове.