Cадиба Сербулових
На розі вулиць Ярославів Вал та Бульварно-Кудрявська, 3 в 1871 р. колезький радник Василь Іванович Сербулов придбав ділянку землі, де ще на той час височіли вали стародавніх міських укріплень ( до 17 м). В зазначений міською владою п’ятирічний термін (1871–1876 рр.) Сербулов звів на ділянці особняк у стилі неоготики (арх. П. І. Спарро).
Згідно з традицією класичної архітектури, планування особняка було підпорядковане суворій симетрії. На основному поверсі центральну частину займали вітальня (трьома вікнами на вулицю) та дещо менша їдальня (трьома вікнами у двір). У крилах будинку – однакові квадратні кімнати, по два вікна в кожній. Бічні сходи вели у двокімнатний мезонін (надбудова над середньою частиною будинку), з вікнами на вулицю й у двір. У підвальному поверсі містилися кухня, комори, людська тощо.
В 1882 р. садиба Сербулових була поділена. Особняк став власністю Єлизавети Іванівни Глейніх, дружини генерал-майора, а наріжну частину садиби в 1898 р. викупив київський 2-ї гільдії купець Генріх Зівал, член багатьох громадських комісій та об’єднань. Через рік купець будує тут чотириповерховий прибутковий будинок у стилі «віденського ренесансу». На першому поверсі розмістилися магазини: галантерея, мануфактура, м’ясо, кондитерська і булочна, а на інших поверхах кімнати здавалися в найм.
В 1899-1908 pp. особняк належав дворянинові Миколі Миколайовичу Білокопитову, в 1909-1910 pp. – Миколі Францевичу Добржинському, а в 1911 – 1918 рр. – Ядвізі Михайлівні Адамович. Родина Адамовичів складалася з 14 осіб і займала 6 кімнат на першому поверсі.
До 2012 р. в гарно відреставрованому особняку знаходився популярний ресторан східної кухні «Шафран».
Немає коментарів до цього матеріалу. Прокоментуйте або задайте питання першим