Лисиничи Лисиничі розбудовані під Чортківською скелею у 1411 р. В 1648 р. тут знаходився табір Богдана Хмельницького. А на скелі, за переказом, був замок боярина Ігоря. За інформацією від місцевих, це колишній кляштор. У будинку найймовірніше розташована школа, у каплиці якийсь склад. Зверху перед входом у каплицю напис: La Kaplica postawlona za rzadow W.P. Ksieni ALEXANDRY NATAL roku 1884 Можна роздивитись через решітку що ще збереглися розпис на стінах. Поруч церква з незвичною дзвіницею. В центрі села, біля Народного Дому "ПРОСВІТА" той що біля церкви скромно стоїть перший пам*ятник Т. Шевченко в Україні! (вірніше перший що зберігся) Цей бюст було встановлено в 1911-у році. І трохі про Чортківську скелю. Наприкінці XVI ст. шляхтянка Катерина Сапоровська дарувала цей ліс львівським бенедиктинкам, і при цім ордені Чортівська Скала лишилася й досі. Одна монахиня з кінця XVII ст. оповідала, що бачила тут залишки мурів і звалища якогось замку,- вістка не дуже певна. Звалища скал займали колись значно ширший простір, ніж тепер, пізніше їх винищено на каміння. Від першої половини XIX ст. Чортівська Скала притягала до себе численні прогульки зі Львова. Тоді оспівувано її в поезіях та складано про неї фантастичні епопеї - про князя Ігоря, що тут мав свій замок, воював з братом Володарем і хотів відібрати йому жінку Аделю; про Бонна й Вудиславу і подібні. Чортівською Скалою опікувалася пильно ігуменя конвенту бенедиктинок Йосифа Кун. Вона провела на скалу східці з поруччям, а на верху виставила альтану з гострим дахом і верандою. Цю будову називала святинею Аполлона або Муз. Сама ігуменя описала Чортівську Скалу й околиці міста у збірці віршів "Lembergs schotie Umgebungen" (гарні околиці Львова - нім.) (1834). Йосифу Кун австрійські власті підозрювали в участі у революційних гуртках і вивезли зі Львова до Стирії. Біля підніжжя гори була хатина, в якій жили двоє стареньких Бачинських, називали їх Филемоном і Бавкидою. Чортівська Скала стала пам'ятна боротьбою в 1919 р. На її верху був обсерваційний пункт української артилерії; українці боронили гору довгий час. Полишилися досі останки окопів. (с) за книгою Івана Крип'якевича "Історичні проходи по Львові" (Львів, Видання товариства "Просвіта", 1932.). Ваші відгуки Повернутися на головну Львівської обл.

Замовити фото ...

© 2007, Vladya (Філь Владіслав) e-mail: info@travelua.com.ua У разі використання матеріалів цього сайту посилання на сайт обов'язкове.