Алупка

Найстародавніше поселення на території сучасної Алупки датується 8 тис. до н.е. Вперше про Алупку згадувалося за часів владарювання хазар в Криму. Поселення було назване “Алубіка“. У XIV-XV ст. тут знаходився опорний пункт генуезців – “Лупіка”. У 1475-1774 рр. Алупка була одним з найулюбленіших володінь Османських султанів. Після приєднання Криму до Росії в 1783 році Алупка належала князю Потьомкіну, а вже з 1823 року перейшла у володіння генерал-губернатора Новоросійського краю графа Воронцова, який побудував тут палац.

Сам палац будувався як літня, кримська резиденція. За проектом англійця Едуарда Блора, придворного архітектора короля Вільгельмута IV і королеви Вікторії, одного із засновників Королівського археологічного інституту в Лондоні.

У архівних джерелах вказано, що первинний проект палацу був замовлений одеському архітекторові Боффу, який будував для Воронцова палац в Одесі. Алупкінський палац був задуманий Боффо в класичному стилі. У січні 1829 року був затверджений його проект, обрано місце для палацу і розпочалися роботи по плануванню місцевості. Був куплений і завезений до Алупки білий керченський камінь, з якого передбачалося побудувати стіни палацу, для фундаменту з місцевих розсипів брався діабаз.

У 1930 році та на початку 1831 року повним ходом йшли роботи по закладці фундаменту столового і центрального корпусів. Проте на початку червня 1831 року від Воронцова було отримано розпорядження про тимчасове припинення будівництва. У листі він просив не зводити стін до узгодження основного плану майбутнього двору. В той момент граф знаходився в Лондоні, куди він виїхав у зв’язку з важким станом здоров’я батька. Познайомившись з новими архітектурними віяннями в Західній Європі, Воронцов вирішив побудувати палац в іншому стилі. Він замовив проект відомому в Лондоні архітекторові, Едуардові Блору, який в 1832 році і виконав це замовлення. До теперішнього часу всі креслення Блора зберігаються в Алупкінському палаці.

У грудні 1832 р. почалося зведення стін столового та центрального корпусів за новим проектом. Всіма будівельними роботами керували англійські архітектори: спочатку Гейтон, а з грудня 1833 р. і до закінчення будівництва – Вільям Гунт. Є припущення, що сам Блор до Алупки не приїжджав, він був лише ознайомлений про рельєф місцевості і врахував його працюючи над проектом в Англії. Проте можна припустити, що Блор все ж таки приїжджав до Криму ознайомитися з місцем майбутньої споруди. Архітектор прийняв до уваги і те, що до 1832 р. вже були готові фундаменти їдальні і центрального корпусу. Проект центрального корпусу залишений таким як у Боффо, майже квадратним в плані з глибокою нішею на південному фасаді. Проте в цілому проект палацу, виконаний Блором, принципово відрізнявся від первинного.

Звернений до моря південний фасад палацу, виконаний в мавританському стилі, чимось нагадує знаменитий палац Альгамбра, арабських правителів Іспанії в Гренаді. На фризі глибокої ніші фасаду шестикратно повторюється стилізований арабський напис, девіз халіфів Гренади: “Немає переможця окрім Аллаха!”. Перед фасадом влаштована “Левова тераса”, від якої маршами спускаються монументальні сходи з трьома парами левів білого каррарського мармуру роботи італійського скульптора і його учнів. Леви над верхніми сходами повторюють левів Антоніо Канови з гробниці отця Климента XII в Римі.

Задній фасад палацу і його західна частина – романтична, що архітектурно нагадує “стиль Тюдоров” 16 – початку 17 століття, який має назву “неоготичний”. При погляді з боку гір корпуси палацу нагадують замки англійських аристократів. Різноманітність численних башт і башточок, різьблених карнизів, куполів, шпилів, ажурних балюстрад, “кріпосних” і підпірних стін, контрфорсів, кам’яних труб, вікон-бійниць, сходів, палацових інтер’єрів створюють незабутню атмосферу.

Зимовий сад, характерній для європейських палаців 19 століття. Прекрасна блакитна вітальня оздоблена ліпниною. У блакитній вітальні, а також на терасах порталу південного фасаду зібрані скульптурні зображення сім’ї Воронцових і його близьких, копії скульптур античних богів і філософів. Зали прикрашають полотна італійських, французьких та англійських живописців.

В комплексі палацу будівлі налічується, включаючи підсобні приміщення, близько 150 кімнат. Вестибюль, передпокій, велика їдальня, більярдна і бібліотека оброблені деревом в готичному стилі. Панелі, двері і стелі в них зроблені з мореного дуба. Столярними роботами керував англієць Чарлз Уїльямс. У готичному стилі виконані каміни з полірованого діабаза. Їдальню прикрашають чотири панно Гюбера Роберу, французького художника 18 століття. Убрання парадних кімнат доповнюють меблі з горіха, дуба, червоного дерева. На російських заводах були виготовлені бронзові канделябри, вази, вироби з кришталю, фарфору, малахіту.

Проте палац не можна вважати простим повторенням англійських неоготичних споруд, перенесених на землі Криму. Архітектура палацу є своєрідною інтерпретацією стилю Тюдор.

Видатні події:
З 4 по 11 лютого 1945 р. проходила Кримська (Ялтинська) конференція керівників трьох союзних держав: СРСР, США і Великобританії. Алупкінській палац став резиденцією англійської делегації.
Основна робота конференції проходила в Лівадії, але попереднє обговорення питань, що виносяться на порядок денний, велося на нарадах міністрів закордонних справ по черзі в місцях розташування кожної делегації. Двічі (8 і 10 лютого) ці наради збиралися в Парадній їдальні Алупкінського палацу. Саме тут 8 лютого 1945 р. було остаточно визначено число країн – учасниць засновницької конференції Організації Об’єднаних Націй, час і місце її скликання.

Адреса: 98676, Крим м. Алупка, Палацове шосе №10
Телефони: +38(0654)72-29-51, 72-23-72; факс: +38(0654)72-39-40
Час роботи: з 9 до 17, влітку з 8 до 20, без вихідних