Церква та Монастир св. Онуфрія

Церква та Василіанський монастир св. Онуфрія розташований на вул. Богдана Хмельницького, № 36.
Монастир св. Онуфрія належить до найстаріших святинь Львова. Відомо, що попередницею монастиря була цвинтарна церква княжих часів, яка до нашого часу не збереглася.

В комплекс сучасного монастиря входять церква, келії монастиря і вежа-дзвіниця.

У сер. 16 ст. на кошти князя Костянтина Острозького на місці старої дерев’яної церкви завершено будівництво двох мурованих церков – св. Онуфрія і св. Трійці, що прилягали одна до одної, однак фактично були окремими храмами. Церкви стали центром заснованого тут в 1585 р. монастиря.

У 16-17 ст. монастир постраждав від пожеж, численних нападів та руйнувань загарбників оскільки будівлі монастиря на той час стояли за мурами міста. Обитель було відбудовано в 1680 р.

У 1776 р. церкви св. Онуфрія і св. Трійці з’єднали в один храм (арх. Ф. Кульчицький). У 1824 р. за проектом Ф. Трешера добудовано притвор, а в 1902 р. за проектом Е. Ковача прибудовано типовий для української архітектури неф (арх. І. Левинський). У 1906 р. храм було розписано художником Йозефом Балою поверх стінопису Мартина Яблонського 1854 р.

Окрасою монастирського храму був іконостас, перебудований у 1777 р., який на жаль не зберігся. У 1820 р. створено новий іконостас (худ. Л. Долинський), який на початку 20 ст. був заповнений новими іконами (худ. М.Сосенко).

Первинна монастирська дзвіниця-брама була побудована в 1554 р., а в 1681 р. на ній зроблено дерев’яну надбудову. Відомо, що будівля мала оборонне значення і на ній було розміщено гармати. У 1820 р. за проектом Ф. Трешера збудовано нову дзвіницю, що збереглась донині. Розписи на дзвіниці було зроблено художником Л. Долинським.

При монастирі діяли школа, шпиталь, архів, бібліотека, музей.
Монастир діяв до 1946 р., а потім був ліквідований. Центральний василіанський архів та бібліотеку монастиря, було розподілено між державними архівами і бібліотеками.
Приміщення обителі використовувались Музеєм етнографії, а в 1977 р. було відкрито музей І. Федорова.

Відомо , що в 1573 р. в Онуфріївському монастирі знайшов притулок першодрукар Іван Федоров (бл. 1510 – 1583). У 1574 р. у монастирській друкарні ввийшли первістки української друкованої книги “Апостол” та “Буквар”.

Іван Федоров був похований біля Онуфріївської церкви, але в 19 ст. у Львові було ліквідовано 6 цвинтарів для прокладання залізниці, тому надгробок та могильну плиту Федорова перенесли в церкву. Пізніше плиту розбили.

У 1976 р. вчені досліджували церковні поховання і на тому місці, де стояла плита, знайшли кістяк жінки та дитини. На стіні під написом “Іван Федоров” виявили нішу з неповним кістяком літнього чоловіка та дитини. Дослідивши знахідку на вміст свинцю виявилося, що кількість цього елементу в нормі, а у кістках друкаря, його вміст має бути підвищеним. Тому не відомо чиї кістки зберігаються в сейфі Музею древньої української книги у Львові.
Москва вимагає поховати Івана Федорова, а львівські фахівці вважають малоймовірним, що останки належать першодрукарю.

У 1989 р. монастир повернено монахам Василіанського ордену ГКЦ, а музей перенесено в корпус біля палацу Потоцьких (вул. Коперника 15а), який нині має назву Музей мистецтва давньої української книги.
Музей працює щодня, крім понеділка, з 11:00 до 17:00.

За легендою, в монастирі зберігався образ Матері Божої, намальований євангелістом Лукою на кипарисовій дошці.

У 326 р. свята цариця Олена отримала в дар цю ікону від християн Єрусалима. Святиня зберігалась в палацовій каплиці в Константинополі протягом п’яти століть.
З Константинополя образ Матері Божої разом з візантійською царівною Анною потрапив до Києва, а через триста років ікона дісталася князеві Леву (бл. 1228 – бл. 1301), який передав її під опіку монастиря василіян.
У кінці 14 ст. образ потрапив на польську Ясну Гору Ченстоховську і прославився там дивами. Сьогодні образ Матері Божої Ченстоховської найбільша святиня Польщі.