#1 Ужок – Перечин – Невицьке – Ужгород

Мальовнича траса, яка пролягає через Ужоцький перевал (49°0’17″N 22°53’20″E) охоплює ландшафтну зону від селища Турки до Ужгорода і перетинає Верхньодністровські Бескиди з буковими та ялицево-буковими лісами, Полонинський хребет з переважно буковими лісами та Вигорлат-Гутинський хребет з буковими та дубово-буковими лісами.

Уздовж траси знаходиться чимало резерватів, пам’яток природи та архітектури, а сам перевал є частиною Ужанського національного природного парку, що входить до складу єдиного в світі тристороннього Міжнародного біосферного заповідника “Східні Карпати”.
Ужоцький перевал має багату історію. У часи середньовіччя тут проходив торговий шлях з Київської Русі до країн Дунайського басейну.

Більша частина території навколо перевалу належить до земель лемків – невеликої етнічної групи українців, які мешкають в горах та вирізняються оригінальним побутом і дерев’яною архітектурою. В населених пунктах Ужок, Сіль, Кострина, Сухий, Гусний збереглися унікальні пам’ятки дерев’яної архітектури – храми 17-18ст.

 

Ужок
(48°59’8″N 22°51’7″E)

Письмові джерела згадують про село з 1582р. і засвідчують, що Ужок за спадковим правом належав родині Другетів.
Своєрідним символом не тільки села, а й всього краю є дерев’яна церква св. Михайла, 1745р. з класичною верховинською дзвіницею 1927р.

Гірськолижні траси:
Гірськолижний курорт Ужок (Волосянка) з бугельним підйомником поруч із базою відпочинку «Ужок».

 

Кострина
(48°56’35″N 22°35’12″E)

Кострина належало Ужгородсько-Невицькій домінії Другетів. Джерела 18 ст. повідомляють, що в Кострині знаходилася митниця (імовірно з 16 ст.)
Є дані, що першу дерев’яну церкву в селі збудували у 1451 р. , другу церкву споруджено у 1602 р., а третю церкву Покрови Пресвятої Богородиці перевезли з села Сянки Турківського р-ну Львівської області та поставили в урочищі Сигот у 1645 р. У 1703 р. у зв’язку із загрозою повені церкву перенесли на теперішнє місце.

Сіль
(48°56’59″N 22°31’35″E)

Перша згадка про оподаткування села відноситься до 1567 р. В той час село належало до Ужгородсько-Невицької домінії графів Другетів.
В 1866 р. на околиці села Сіль та Княгиня упав найбільший метеорит в Європі, залишки якого знаходяться в експозиції обласного краєзнавчого музею, а також в музеях Відня та Москви.
Інформація про першу дерев’яну церкву Успіння Пресвятої Богородиці згадується в джерелах у 1479 р. Але церква згоріла і в 1707 р. до Солі із с. Сянки перевезли триверху дерев’яну церкву бойківського стилю (1703 р.). Існує також версія, що церкву перевезли у Сіль в кінці 18 ст.

Перечин
(48°44’8″N 22°28’15″E)

В околицях Перечина відкрито археологічні знахідки кам’яного, середнього кам’яного віків, могильники мідного і ранньозалізного віків.
У 1902 р. утворилася перечинська римо-католицька громада. Віряни не мали свого храму, тому змушені були відвідувати греко-католицький храм св. Миколая, споруджений на г. Гурка.
В Перечині варто оглянути бронзовий пам’ятник листоноші Федору Фекете (ск. М. Белень), якого також зображено на барельєфі церкви в селищі Тур*ї Ремети, де він проживав. Пам’ятник знаходиться в сквері на центральній площі міста, а зроблено його на кошти Закарпатської дирекції “Укрпошти”.

По дорозі можна відвідати Тур*ї Ремети (48°42’54″N 22°35’30″E) чи не єдине село на Закарпатті, де в “великій пошані” знаходяться жаби. Тут їдять жаб вже два століття, а навчили жителів цьому французькі вояки, які після битви під Ватерлоо посилилися в селі. Слід зазначити, що годяться для споживання тільки окорочки бурих (трав’яних) жаб і то лише весною, а ось влітку жаб’ятина вже гірчить. В одному з місцевих кафе подають також “черепаховий суп”.

 

Невицьке
(48°40’27″N 22°23’11″E)

У 1290 р. король Андраш III (р.п. 1290-1301) призначив жупаном Ужанського комітату угорського феодала Омодея (брата Фінті Обо), місцем проживання якого була саме Невицька фортеця (48°40′N 22°24′E). Омодей Обо посилив оборонні можливості укріплення. У 1317 р. Невицька фортеця згадується як опорний пункт місцевої феодальної опозиції проти королівської влади Кароя (Карла) І Роберта Анжуйського (р.п. 1301 – 1342). З 1328 р. після остаточної перемоги Карла І Роберта володарем Невицького став вірний королю Янош Другет.

Ужгород
(48°36’52″N 22°16’18″E)

На думку українських вчених, місто було резиденцією слов’янського князя Лаборця, а угорські історики повідомляють, що в місті знаходилась резиденція Альмоса Аккора, одного з командирів кінноти князя Арпада. В 10 ст. на поселення напали кочові угорські об’єднання і захопили його. Місто отримало угорську назву Унгвар, а фортеця стала важливим опорним пунктом. Історія Ужгорода

Ужгородський замок (вул. Капітульна, №33) – це головна визначна пам’ятка міста Ужгород, основна споруда якого відноситься до 14 ст.

Графік роботи і ціни на відвідування, писав в дописі про замок. Обов’язково подивіться Ужгородський замок

З 1948 р. в Ужгородському замку діє Закарпатський краєзнавчий музей.

На південному схилі Замкової гори, під стінами величного Ужгородського замку на площі 5,5 га розташований один з перших в Україні Закарпатський музей народної архітектури та побуту, побудований в 1970 р. в місці, яке називали “Відьмина яма” і де раніше спалювали тих, кого звинувачували у чаклунстві.

Найдавніша вулиця Ужгорода свого часу називалась Замковою. Це була єдина вулиця, розміщена в межах зовнішніх оборонних споруд замку. На початку 19 ст. за вулицею поступово закріпилася назва Капітульна, а за радянських часів перейменовано на Кремлівську.

Площа Євгенія Фенцика, Пішохідний міст та Набережна Незалежності

Корзо, вул. Волошина, вул. Ольбрахта
Це і є історичний центр міста – центральна і найбагатолюдніша вулиця Корзо (у перекладі з італійської мови «corso» означає «вулиця, де прогулюються»), де взагалі немає зелені.

Через пішохідний міст переходимо у лівобережну частину міста – це так зване Нове місто, перша письмова згадка прояке походить із 1631 р. Розвивалося Нове місто повільно, оскільки постійно страждало від повеней. Лише у 18 ст. розпочалася регуляція берегів Ужа. Варто оглянути Православну набережну, Площа Шандора Петефі та пл. Кирила та Мефодія

вул. Довженко, вул. Ференца Ракоці II, Народна площа
Варто прогулятись вул. Довженко, де збереглись будинки чехословацького періоду, що є зразками високого рівня архітектурної майстерності.
Родзинкою є амбар та винний льох (1781 р.)(вул. Довженко/вул. Ференца Ракоці II, №2).
Вулиця Ференца Ракоці II приводить нас до відомого дендропарку Лаудона. Далі прямуємо до Народної площі, де знаходиться колишній будинок Народної ради (Земського управління) (арх. А. Крупка). Сьогодні це будівля обласної держадміністрації.
Одна з найдавніших площ міста – пл. Корятовича, де щорічно збиралися ярмарки. Перша її назва – Галькова. Зараз площа наповнена численними магазинами, має ринок, автобусну станцію та залізничний вокзал.

На площі Жупанатська варто відвідати скверик, де серед альпійської флори сидять відомі закарпатські художники Ерделі і Бокшай (1993). Поряд знаходиться двоповерховий будинок в стилі ампір – колишній будинок Ужанської жупи (1809 р.), де сьогодні розміщується Закарпатський обласний художній музей ім. Й. Бокшая (Жупанатська пл. №3).

 

Горяни
(48°36’22.5″N 22°20’13.2″E)

Горяни – передмістя Ужгорода, де знаходиться одна з найстаріших архітектурних пам’яток України загальноєвропейського значення – ротонда, яка ймовірніше була замковою каплицею.

 

Де зупинитись в Закарпатті

При зменшенні карти, можна побачити більше пропозицій. Наведить курсор на прямокутник з ціною для
того щоб побачити інформацію про помешкання, або натиснить щоб перейти на бронювання.


Booking.com

 

Маршрут Ужок – Перечин – Невицьке – Ужгород