Категорія: Мукачево

Мукачево (угор. Munkаcs) районний центр та друге за величиною місто в Закарпатській області розташоване на р. Латориця на стику відрогів Вулканічних Карпат та Закарпатської низовини. Місто входило до складу різних держав, що відбилося на його архітектурі, національно-етнічному складі, традиціях і звичаях. Мукачево свого часу знаходилося на перетині торгових шляхів, які в історичних документах згадуються як "Великий слов'янський шлях", а нині є важливим транспортним вузлом міжнародних магістралей: залізничних - Москва-Київ-Будапешт-Белград-Рим і Москва-Київ-Братислава-Прага-Відень та автомобільних - Київ-Будапешт-Відень і Київ-Прага.

Сучасне місто фактично складається з шести поселень - Росвигово, Підмонастир, Паланок, Підзамок, Підгород та самого Мукачево. Походження назви міста остаточно не встановлено, а от переказів зібрано чимало, та всі вони досить поверхові та не точні.

Також достовірно не відомо, коли саме було засноване Мукачево, але багаторічні дослідження виявили,що вже на початку нової ери територію сучасного Закарпаття заселяли племена карпів, а згодом - східнослов'янське плем'я білих хорватів. На території міста та його околиць археологи виявили стоянки епохи раннього та пізнього палеоліту (100-50 тис. і близько 30 тис. р.), поселення епохи неоліту (5-4 тис. до н. е.), міді (4- 3 тис. до н. е..) та раннього заліза (6-4 ст. до н. е.), скарби бронзових виробів епохи пізньої бронзи та раннього заліза (14-9 ст. до н. е.), скарб грецьких монет (4 ст. до н. е.), досліджено унікальний залізоробний центр (3-1 ст. до н. е.) на горах Галіш та Ловачка, розкопано кілька ковальських майстерень з набором професійних інструментів (кін. I тис. до н. е.), також виявлено сліди слов'янського (6-9 ст. н. е.) та давньоруського укріплених поселень (10-13 ст. н. е.). Перша письмова згадка про Мукачево зустрічається в угорській хроніці "Gesta Hungarorum" кін. 12 ст., де йдеться про перехід угорських кочових племен на чолі з князем Алмошем (Арпадом) в 896 р. через Карпати та захоплення міста, де він 40 днів святкував перемогу. Вчені припускають, що Мукачево виникло в 70-80-х рр. 9 ст. як поселення східнослов'янського племені білих хорватів. У 10-11 ст. ці землі входять до складу Київської Русі. У той час на місці нинішнього Мукачівського замку було невелике укріплення, що входило в оборонну лінію кордонів Давньоруської держави за Карпатами. Проте вже в другій половині 11 ст. угорські феодали захопили Мукачево та частину Закарпаття, а ослаблена міжусобицями Київська Русь не змогла цьому протидіяти .

Угорський король Ласло І Святий (1077-1095) звів тут кам'яні стіни, для того щоб перешкодити зв'язкам населення Закарпаття з його братами по той бік Карпат, які здійснювалися через Верецький перевал. В 1086р. та в 1241-1242 рр. Мукачево було спустошене монголо-татарською ордою хана Батия. В 1281-1321 рр. Мукачево входило до володінь Галицько-Волинського князівства. Грамотою від 22 травня 1376 р. королева Угорщини і Польщі Єлизавета Анжу надала Мукачево статус привілейованого та право користуватися печаткою із зображенням св. Мартина, покровителя міста, для скріплення актів купівлі-продажу виноградників.

В кінці 14 ст. король Угорщини Сигізмунд дарує Мукачево своєму родичеві - подільському князю Федору Корятовичу. Втративши у війні з литовським князем Вітовтом свої землі, Корятович переїздить до Мукачево і з 1396 по 1414 р. сприяє розвитку торгівлі, ремесел та процвітанню міста. Після смерті князя Федора Корятовича місто разом з домінією неодноразово змінює володаря. В 1445 р. володар домінії і Мукачівського замку Янош Гуняді надав місту Магдебурзьке право, а в 1446 р. було відкрито перший цех - кравецький. Проте переважна більшість селян, наймитів і ремісників міста та його околиць залишились в залежності від феодалів і піддавалися жорстокій експлуатації.

В 1514 р. під час селянського повстання під керівництвом Д. Дожі був захоплений Мукачівський замок, за що місто було віднесене до бунтівного і обкладене великою контрибуцією. Після поразки угорського війська у битві під Могачем в 1526 р. місто разом із замком побувало у володіннях трансільванських князів, імператора Фердинанда I, Габсбургів та Австрійської імперії.

[caption id="attachment_1926" align="aligncenter" width="180" caption="Герб м. Мукачево (16 ст.)"]

[/caption]

З 1633 р. до 1711 р. з невеликою перервою місто і домінія належали династії трансільванських князів Ракоці, які перетворили його у столицю свого князівства. У 1644 р. в Мукачево відбулися переговори між трансільванським князем Дьєрдем I Ракоці та французькими дипломатами Джуліо Мазаріні та Антуаном Фуке про спільну боротьбу проти Австрійської імперії. У 1649 р. в Мукачево нараховувалось 17 купецьких лавок.

У 1648-1649 і 1656 рр. в місті побували посли Богдана Хмельницького, які вели тут переговори з князями Ракоці про спільні дії проти шляхетської Польщі. Як результат, у 1656 р. сторони підписали договір про взаємодопомогу, але втілити його в життя так і не вдалося. Натомість влітку 1657р. Мукачево та вся домінія постраждали від польських військ на чолі з князем Любомирським. 15 січня 1688 р. місто і замок після трирічної облоги зайняли австрійські війська. На межі 17-18 ст. Мукачево стає центром військових дій між повстанцями-куруцами та прихильниками Габсбургів - лабанцями. В 1703 р. зогони куруців під керівництвом князя Ференца II Ракоці з боями звільняють Мукачево, а згодом - і замок від австрійських військ. У 1705 р. в місті запрацював Великий монетний двір, де чеканили мідні, срібні й золоті монети. Після поразки визвольної війни 1703-1711 рр. всі маєтки князя Ференца II Ракоці перейшли до королівської казни, а в 1728 р. вся Мукачівсько-Чинадіївська домінія була подарована цісарем Карлом VI архієпископу Лотару-Францу фон Шенборну (1655-1729) у довічну власність.

В 1848-1849 рр. в Угорщині відбулась буржуазна революція, на хвилі якої мукачівці захопили замок, були створені загони добровольців для боротьби з австрійськими урядовими військами.

В 1886 р. через місто було прокладено залізницю, що сполучила Мукачево з Будапештом, Кошице та Львовом і сприяла розвитку промисловості та торгівлі. З'явилися підприємства легкої, меблевої та харчової промисловості. В економіку міста проникає іноземний капітал.

[caption id="attachment_1935" align="aligncenter" width="180" caption="Герб м. Мукачево (19-20 ст.)"]

[/caption]

Проте нижчі прошарки населення продовжували жити на грані бідності, тому в кінці 19 на поч. 20 ст. спостерігалася масова еміграція закарпатців до США, Канади та країни Латинської Америки.

Після розпаду Австрійської імперії угорський уряд в грудні 1918 р. проголосив про створення напівавтономної Русинської Держави зі столицею в місті Мукачево, проте в квітні 1919 р. місто зайняли румунські війська. З 1920 р. за Тріанонським мирним договором Мукачево ввійшло до складу Чехословаччини, а на початку листопада 1938 р. місто окупували угорські війська. 26 жовтня 1944 р. місто звільнили солдати 4-го Українського фронту і на першому з'їзді народних комітетів Закарпатської України було прийнято Маніфест про возз'єднання з Радянською Україною. Сьогодні в Мукачево проживає близько 90 тисяч населення, яке складається з 42 національностей. На вулицях міста звучить українська, угорська, словацька, російська, німецька та ін. мови. У місті діють: Мукачівський технологічний інститут, Мукачівський інститут Прикарпатського університету ім. В. Стефаника, технікуми, училища, загальноосвітні школи, гімназії, ліцеї, школи-інтернати, дошкільні заклади, бібліотеки, Будинок культури, Центральна районна лікарня, готелі, малі та середні підприємства, заводи та фабрики, ринки.

Місто оточують вершини Галіш, Ловачка,Чернеча, Сороча, Попова, Павлова, Велика і Червона Гірка, що є найпівнічнішою у світі місцевість, де вирощують чай. Де зупинитись: - Готелі Мукачева від 135 грн. - Мукачеве: знайдено 36 помешкань. Відвідувачі обожнюють: природа, музеї та чисте повітря

Мукачево, походження назви міста

Мукачево, замок Паланок

Мукачево, Чернеча гора

Мукачево, вулицями міста